
У кювезах ворушаться крихітні тільця. Риси обличчя годі розгледіти – настільки мініатюрні. Читаю на бірці: «Вага – «800 грамів», «900»...
Ці крихітки народилися недоношеними, з важкими вадами, ще донедавна – несумісними з життям.
Завідуючий хірургічним відділенням Львівської міської дитячої клінічної лікарні Галина Курило оглядає дитину. «Хлопчик, – каже. – Народився з недорозвинутим кишківником. Зробили реконструкцію. Йде на поправку». Рука хірурга – легка мов пір’їнка – торкається немовляти. Хлопчина незадоволений вторгненням в інкубатор – починає рюмсати. Плач схожий на писк – ледь чутний...
Українських центрів, повністю укомплектованих сучасною апаратурою, які виходжують недоношених малят з хірургічною патологією, можна перелічити на пальцях однієї руки. Відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених у Львівській міській дитячій клінічній лікарні відкрили у 2007-му (хоча розпочали свою діяльність ще в 1999 році). ІІ хірургічне, де виходжують малюків з хірургічною патологією, – 2 роки тому.