Як ми втілюємо "медичну реформу" у Львівській міській дитячій клінічній лікарні.

«Газета…» побувала у відділенні хірургії, де новонародженим роблять неймовірні операції, витягують малюків з майже безнадійними діагнозами

У бетонній споруді лікарні на Орлика без перебільшення творять чудеса – лікарі видирають немовлят з лап смерті. Як з’ясувалося, є ще одне диво – тут немає звиклих для української медицини грошових поборів. Молоді хірурги з міської дитячої клінічної лікарні оволоділи чи не найскладнішим мистецтвом: вони оперують немовлят «майже дистанційно» – за допомогою так званої лапороскопії, коли в животик малечі вводять міні-відеокамеру і визначають патологію. «Газета…» почула від трьох мамів історії порятунку їхніх дітей. І якщо від деяких особливостей сучасного медпроцесу ставало не по собі, то теплішало на душі від основного – дитина була приречена природою на каліцтво чи смерть, але вижила. І виросте здоровою. Заледве чи імовірні більші дива.

У кювезах ворушаться крихітні тільця. Риси обличчя годі розгледіти – настільки мініатюрні. Читаю на бірці: «Вага – «800 грамів», «900»...
Ці крихітки народилися недоношеними, з важкими вадами, ще донедавна – несумісними з життям.

Завідуючий хірургічним відділенням Львівської міської дитячої клінічної лікарні Галина Курило оглядає дитину. «Хлопчик, – каже. – Народився з недорозвинутим кишківником. Зробили реконструкцію. Йде на поправку». Рука хірурга – легка мов пір’їнка – торкається немовляти. Хлопчина незадоволений вторгненням в інкубатор – починає рюмсати. Плач схожий на писк – ледь чутний...

Українських центрів, повністю укомплектованих сучасною апаратурою, які виходжують недоношених малят з хірургічною патологією, можна перелічити на пальцях однієї руки. Відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених у Львівській міській дитячій клінічній лікарні відкрили у 2007-му (хоча розпочали свою діяльність ще в 1999 році). ІІ хірургічне, де виходжують малюків з хірургічною патологією, – 2 роки тому.